Значення
- (Металургія) –
(у металургії) Вміст легуючих елементів у сплаві, що надає йому певних фізичних, хімічних або механічних властивостей; ступінь або рівень такого домішування.
- (Фізика) –
(у фізиці напівпровідників) Концентрація домішок у напівпровідниковому матеріалі, що визначає тип (n- або p-тип) та рівень його електропровідності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. легованість, р. легованості, д. легованості, з. легованість, о. легованістю, м. легованості, к. легованосте