легковажити

Приклад 1:
якби не Богдан Чапля, Пилипа довелося б витягати чи з-під коліс, чи з Гудзону, проте Чапля навіть той шматок деревини, на який перетворилося Пилипове обличчя, навчив знову по-людському Усміхатися, хоча Пилип не тільки не слухав Богдана, а, Давалося, взагалі не розумів, нащо Чапля до нього говорить), — казав, що не вільно легковажити життям, однак не тому, що християнство вважає це за великий гріх, зрештою, коли вже дійшло до слова, то він, Чапля, не надто великої думки про християнство, що відмовляє самогубцеві навіть у церковному похованні (де ж тут любов до ближнього? Гарна мені любов!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Та і реальному політикові не вільно легковажити тих засобів, тих подихів та блисків, що пливуть зі сцени серед розсіяних довкола сутінків. Є багато правди у словах Яна Непомуцена Камінського, який поучував польське громадянство, що Scena zabawą czczą nie jest dla gminu, Anі jest wiechą podłego rzemiosła, Ona ze skały skry bije do czynu.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”