легкорозчинність

1. Фізико-хімічна властивість речовини, яка полягає в її здатності легко та швидко розчинятися в певному розчиннику (зазвичай у воді) з утворенням однорідного розчину.

2. У технічних та нормативних документах — класифікаційна характеристика речовини, що визначається за певними критеріями (наприклад, кількістю грамів, яка розчиняється у визначеному об’ємі води за заданих умов), для поділу на категорії розчинності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |