легкогорючий
[lɛɦkoɦorjut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Л
Значення
- (Хімія) –
Такий, що легко займається вогнем і швидко горить; з низькою температурою спалахування.
- (Хімія) –
(у хімії, техніці) Про речовини та матеріали: що відносяться до категорії горючих речовин, здатних легко займатися від короткочасного впливу джерела запалювання (полум’я, іскри) і самостійно горіти після його видалення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. легкогорючий, р. легкогорючого, д. легкогорючому, з. легкогорючого, о. легкогорючим, м. легкогорючім