легізм

1. Філософсько-політична течія в Стародавньому Китаї, що виникла в період Чжаньго (“Воюючих царств”) і виступала за управління державою на основі суворих писаних законів (фа), ефективної системи державного контролю та покарань, а також авторитету правителя, протиставляючись конфуціанській етиці.

2. Сукупність ідей, принципів і практик, заснованих на вченні китайських легістів (фацзя), що передбачають абсолютний пріоритет державного закону над мораллю, централізацію влади та тотальний адміністративний контроль над суспільством.

Приклади:

Приклад 1:
^ Термін «легізм» походить від Легістська модель латинського legis («закон»). Ки- держави тайці ж називали легістську доктрину «фацзя».
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Лю Бан не сумнівався, що Китай опинився на грані катастрофи саме через легізм Цінь, що цілком себе здискредитував, тому він відразу ж круто змінив державний курс. Імператор повернув волю тим, хто, рятуючись від голодної смерті, продав себе в рабство, надав амністію тим, хто ухилявся від сплати непосильних державних податків та примусових робіт, у 20 разів зменшив розмір земельного податку, пороздавав народу заповідні ліси, парки та водоймища ціньського дому, хоча приватну власність на землю зберіг.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”