1. Філософсько-політична течія в Стародавньому Китаї, що виникла в період Чжаньго (“Воюючих царств”) і виступала за управління державою на основі суворих писаних законів (фа), ефективної системи державного контролю та покарань, а також авторитету правителя, протиставляючись конфуціанській етиці.
2. Сукупність ідей, принципів і практик, заснованих на вченні китайських легістів (фацзя), що передбачають абсолютний пріоритет державного закону над мораллю, централізацію влади та тотальний адміністративний контроль над суспільством.