Значення
- (Історія) –
У Стародавньому Римі: найбільше військове підрозділення, що налічувало від 3 до 6 тисяч піших вояків і кінноти; основна організаційна одиниця римської армії.
- (Лінгвістика) –
У сучасному вживанні (переважно книжн.): велика кількість, сила, натовп людей (часто із значенням могутності або загрози).
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні: велика кількість, маса, безліч чогось (наприклад, явищ, подій).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. леґінь, р. леґіня, д. леґіневі, з. леґіня, о. леґінем, м. леґіневі, к. леґіню