Приклад 1:
який тривалий час не давав йому, Журавському, промитої води, майже щоночі з’являючися, спочатку лише в кошмарних снах, а тоді й вочевидь, хоча він, Журавський, за першої ж нагоди за посередництва Волобуцького, що ретельно заопікувався ними, замовив у незнайомого священика в Італії і трохи перегодя в Німеччині, ну а згодом, певна річ, і в Америці, де він, Журавський, остаточно зупинився, відправу за упокій Ількової душі, яка, імовірно, щось зовсім конкретного від^нього, Журавського, жадала, чого він однак не розумів, своєю довготривалою нетямущістю дратуючи покійника, котрий дедалі визивніше поводився, проявляючи до свого давнього приятеля щоразу відвертішу ворожість, внаслідок якої на нього, Журавського, то впала була на Бродвеї театральна вивіска «Моя чарівна леді», що мало не переставила його, Журавського, на той світ, то ледве він вийшов зі шпиталю, на нього посипався дах, черепиця якого збила б його на товченю, якби він не сахнувся набік, то раптом на 42-ій вулиці його мало не переїхало таксі, в котрому (і це, звісно, переповнило вінця його терпцю) він, Журавський, угледів за кермом покійного Ілька, що, очевидна річ, лише пришвидшило перетворення несміливої підозри на цілковиту певність, а саме: в мертве Ількове тіло, не інакше як вселився злий дух, бож виключена річ, аби Ілько, з яким він, Журавський, приятелював, діливши з ним справді останню пусту хліба, померши, тепер за всяку ціну затявся позбавити його життя? Чи це просто діяв закон мертвих проти живих, зокрема та обставина, що він, Журавський, відступив у своїх помислах і серці забагато місця Ількові, замість раз і назавжди мертвого лишити мертвим?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
