ледащо

Ледащо — іменник середнього роду, що означає людину, яка веде безпутне, аморальне життя, схильну до розпусти, пияцтва та інших шкідливих звичок; нероба, гультяя, розтринькувача.

Ледащо — застаріле слово, яке також може вживатися як лайливе або зневажливе звертання до такої людини.

Приклади:

Приклад 1:
— Через твою жінку, через оте ледащо та я буду на старість таке лихо терпіти! — крикнула, аж завищала Кайдашиха і вдарила кулаком об кулак під самим носом у Карпа.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Ледащо! Я руку врiзала… Було при чому! К и л и н а А дай сюди серпа – нехай-но я. ховає серпа за себе i вороже дивиться на Килину. Давай серпа, як кажуть! Таж не твiй! (Вириває серпа Мавцi з рук i дає Килинi, тая кидається на жито i жне, як вогнем палить, аж солома свище пiд серпом), Ото менi робота! К и л и н а (не одриваючись од роботи) Якби хто перевесла крутив, то я б удух сю нивку вижала. А йди, Лукашу! (виходить.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Вони п’ють, гуляють, у них доля дбає, А в мене немає – сміються мені: “Чи бачиш, меж нами ледащо гуляє!” Ледащо?..А за що!.. Що на чужині!
— Семенко Михайль, “Кобзар”