Древослів

Словник Української Мови

лебідник

[lɛbidnɪk] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рідкісна рослина родини орхідних (Orchis palustris), що росте на болотистих луках, має пурпурово-фіолетові квіти, зібрані в колосоподібну суцвіть; болотна зозулинець.

  2. (Зоологія) –

    Заст. або діал. Місце, де гніздяться або збираються лебеді; лебедине гніздовище.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лебідник, р. лебідника, д. лебідникові, з. лебідника, о. лебідником, м. лебідникові, к. лебіднику

Більше записів