лавута

[lɑʋutɑ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    Прізвище українського кобзаря та лірника XIX століття Остапа Микитовича Лавути, представника школи сліпих співців, відомого виконавця дум та історичних пісень.

  2. (Мистецтво) –

    Власна назва (ім’я) українського народного музичного інструмента — бандури роботи майстра Івана Скублюка (1908 р.), яка належала кобзарю Остапу Лавуті та зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка.

  3. (Література) –

    Переносно — символ кобзарського мистецтва, спадщини українських народних співців (лірників, бандуристів).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лавута, р. лавути, д. лавуті, з. лавуту, о. лавутою, м. лавуті, к. лавуто

Більше записів