лавка

1. Довга дерев’яна або кам’яна лава для сидіння, що зазвичай встановлена на вулиці, у парку, саду або в приміщенні.

2. Невеликий торговельний заклад, магазин (зазвичай невеликий, вузькоспеціалізований або розташований у ряді подібних).

3. У верстатобудуванні та механіці — частина верстата, довга горизонтальна плита, на якій закріплюються оброблювана деталь або інструмент.

4. Застаріле значення: стіл для занять ремеслом або торгівлею (наприклад, у крамниці).

Приклади:

Приклад 1:
Найдавніший тип гробниці — трапс-цієвидпа масгпабй (ця назва походить від слова «лавка», оскільки своєю формою гробниця нагадувала традиційну арабську лавку з утрамбованої землі). Мастаба, прототипом якої, мабуть, був могильний пагорб, мала в горішньому поверсі приміщення для статуї небіжчика та комори для зберігання похоронного реманенту, а в підземній частині — камеру для саркофага з мумією.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”