Значення
- (Психологія) –
(у фізіології та психології) Переважне використання або домінування однієї з парних частин тіла (руки, ноги, ока, вушної раковини) над іншою, що визначає функціональну асиметрію організму, зокрема головного мозку.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Властивість звука (здебільшого приголосного), що утворюється внаслідок проходження повітряного потоку по боках (з одного або обох боків) від язика, притиснутого до нього.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. латеральність, р. латеральності, д. латеральності, з. латеральність, о. латеральністю, м. латеральності, к. латеральносте