Древослів

Словник Української Мови

ласкар

[lɑskɑr] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Історія) –

    (іст.) Спеціально навчений солдат для ведення саперних робіт, розмінування та підривних операцій у військах Речі Посполитої (XVI–XVIII ст.), а також у запорозькому війську.

  2. (Історія) –

    (заст.) Назва легкоозброєного піхотинця в європейських арміях XVI–XVII століть.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ласкар, р. ласкара, д. ласкарові, з. ласкар, о. ласкаром, м. ласкарі, к. ласкаре

Більше записів