ласкар

1. (іст.) Спеціально навчений солдат для ведення саперних робіт, розмінування та підривних операцій у військах Речі Посполитої (XVI–XVIII ст.), а також у запорозькому війську.

2. (заст.) Назва легкоозброєного піхотинця в європейських арміях XVI–XVII століть.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |