лар

Приклад 1:
Пе­ре­го­дя тро­хи після то­го, як пішли піща­ни, він звелів зап­ря­га­ти ‘•Г коні, ви­но­си­ти важ­кий сун­дук з своєї спо­чи­вальні – і вкупі з жінкою по­ко­тив у Гетьманське… На дру­гий день – чуть зо­ря – уже бу­ли на но­гах справ­ник, по­се­ред­ник Кри­винський (що ко­лись, за ви­борів, був справ­ни­ком), пос­ла­ли гінця у Ко­то­лупівку по ста­но­во­го Лар­чен­ка, щоб їхав мерщій у Піски: “бунт!” Лар­чен­ка як хто по по­ти­лиці лиг­нув: він сто­яв, на­че чме­ле­ний, і якось без тям­ку ди­вив­ся вниз своїми ко­си­ми очи­ма… На по­мості ви­мальову­ва­ли йо­го дум­ки розгніва­но­го Ва­си­ля Се­ме­но­ви­ча, кот­рий ту­пає на йо­го, Лар­чен­ка, но­га­ми за те, що “до­пус­тив” бунт у се­бе в стані… У го­лові ста­но­во­го дум­ки ка­ла­му­ти­ли­ся: то він про­щав­ся з ко­то­лу­па­ми, і зда­ва­лось йо­му, що во­ни хрес­ти­ли­ся, як він виїжджав з їх містеч­ка; то йо­му прий­шов на дум­ку той щас­ли­вий день, ко­ли він раз на обіді вих­ва­ляв, як по­ет, Ва­си­ля Се­ме­но­ви­ча вірша­ми… Коні під’їха­ли під рун­дук: га­ятись бу­ло ніко­ли.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
Лар­чен­ка як хто по по­ти­лиці лиг­нув: він сто­яв, на­че чме­ле­ний, і якось без тям­ку ди­вив­ся вниз своїми ко­си­ми очи­ма… На по­мості ви­мальову­ва­ли йо­го дум­ки розгніва­но­го Ва­си­ля Се­ме­но­ви­ча, кот­рий ту­пає на йо­го, Лар­чен­ка, но­га­ми за те, що “до­пус­тив” бунт у се­бе в стані… У го­лові ста­но­во­го дум­ки ка­ла­му­ти­ли­ся: то він про­щав­ся з ко­то­лу­па­ми, і зда­ва­лось йо­му, що во­ни хрес­ти­ли­ся, як він виїжджав з їх містеч­ка; то йо­му прий­шов на дум­ку той щас­ли­вий день, ко­ли він раз на обіді вих­ва­ляв, як по­ет, Ва­си­ля Се­ме­но­ви­ча вірша­ми… Коні під’їха­ли під рун­дук: га­ятись бу­ло ніко­ли. Лар­чен­ко ус­ко­чив в сан­ча­та та, тільки ду­ху, по­пер у Піски.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”