лапландець

[lɑplɑndɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Етнографія) –

    Представник корінного фіно-угорського народу, що мешкає на півночі Скандинавії (у Норвегії, Швеції, Фінляндії) та на Кольському півострові Росії; саам.

  2. (Географія) –

    (У широкому вжитку) Мешканець історичної області Лапландія, що охоплює північні території зазначених країн.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лапландець, р. лапландця, д. лапландцеві, з. лапландця, о. лапландцем, м. лапландцеві, к. лапландцю

Більше записів