лапландець

1. Представник корінного фіно-угорського народу, що мешкає на півночі Скандинавії (у Норвегії, Швеції, Фінляндії) та на Кольському півострові Росії; саам.

2. (У широкому вжитку) Мешканець історичної області Лапландія, що охоплює північні території зазначених країн.

Приклади:

Приклад 1:
Лапландець сидів у куточку за шафою, все вчився, все мовчав і довго не говорив ні до кого й слова, його куце жовте лице було темне й сумне, як північне небо. Од його ніхто не чув ні веселої розмови, ні сміху, ні пісні; його ніхто й не зачіпав.
— Самчук Улас, “Марія”