ламати

Приклад 1:
Чого ж не виходить Оксана-дівчина Калину ламати, співати в діброві? Не вийде Оксана в яри яворові — Лежить на снігу при широкій долині, І кров замерзає на хустці терновій, Як ягоди красні на зимній калині.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— “I know”, вiдказала, завчено черкнувши усмiхом, як пiдмоклим сiрником, i, в цьому пiдiгрiвi звiриною, чисто тiлесною снагою, якою од них вiйнуло, вперше на вiку вловила в собi цiлком невичитаний, безконтрольний порив ламати руки: не народнопiсенний зворот, нi! — ой ломи, ломи бiлi рученьки до єдиного пальця, та не знайдеш ти, ой дiвчинонько, над козака коханця, — а щонай‑безпосереднiша, нездоланна фiзична хiть випручати цим надсадним жестом ще живе тiло iз тiсного панциря муки, що обложив звiдусюди давучим тягарем: Миколо, Миколо, писала йому перегодом iз Кембрiд‑жа на безвiсть, на “до запитання”, бо бiльше не було куди, — що ж ти чиниш, любов моя?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
a 192b Жиленко І. В.Володимир, приїхавши до Києва, наказав судомити, ламати і з ґрунту вивертати ідолів тих: Хорса, Стриба і Мокоша, а Волоса-ідола (котрого називали богом худоби і лісовим), наказав до вбиральні загальної вки- нути і в нечистотах втопити. Перуна ж, головного бога, наказав до кін- ського хвоста прив’язати і тягти по Буричовому потоці до Дніпра, і 12 мужів приставив, аби його киями били.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”