Значення
- (Архітектура) –
Складний, заплутаний комплекс споруд, приміщень або доріг, призначений для того, щоб у ньому було важко знайти вихід; штучна споруда з численними переходами, що розгалужуються.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — складне, заплутане утворення, розташування чого-небудь (наприклад, лабіринт провулків, лабіринт коридорів).
- (Література) –
Переносно — складні, заплутані обставини, ситуація або стан справ, з яких важко знайти вихід.
- (Анатомія) –
В анатомії — внутрішня частина вушної капсули у хребетних тварин і людини, що має складну будову (кістковий лабіринт).
- (Історія) –
У давньогрецькій міфології — підземна споруда на Криті з безліччю кімнат і коридорів, де, за переказами, жив Мінотавр.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лабіринт, р. лабіринту, д. лабіринтові, з. лабіринт, о. лабіринтом, м. лабіринті, к. лабіринте
Походження слова (Етимологія)
Слово «лабіринт» походить з грецької мови, можливо, через латинське посередництво (лат. labyrinthus). У грецькій міфології лабіринт — це палац із заплутаними ходами, з якого важко знайти вихід. Грецьке слово пов’язують зі словом «лабрис» (сокира), яке, своєю чергою, походить з лідійської мови. Це слово запозичене в українську мову, як і в багато інших європейських мов.