Значення
- (Лінгвістика) –
У фонетиці та фонології — артикуляційна ознака звуків мови, що утворюються за участю губ (наприклад, звуки [п], [б], [м], [у]); округленість губ при вимові.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — наявність лабіалізованих (огублених) звуків у фонетичній системі мови або їхня роль у мовній структурі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лабіальність, р. лабіальності, д. лабіальності, з. лабіальність, о. лабіальністю, м. лабіальності, к. лабіальносте