1. У фонетиці та фонології — артикуляційна ознака звуків мови, що утворюються за участю губ (наприклад, звуки [п], [б], [м], [у]); округленість губ при вимові.
2. У лінгвістиці — наявність лабіалізованих (огублених) звуків у фонетичній системі мови або їхня роль у мовній структурі.