Значення
- (Лінгвістика) –
У фонетиці: артикуляційна ознака звуків мови, що полягає у витягуванні та округленні губ під час вимови; огубленість.
- (Лінгвістика) –
У фонології: наявність лабіалізації як дистинктивної (смислорозрізнювальної) ознаки фонеми.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лабіалізованість, р. лабіалізованості, д. лабіалізованості, з. лабіалізованість, о. лабіалізованістю, м. лабіалізованості, к. лабіалізованосте