drevosliv.com

Словник Української

лабети

Буква

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області.

2. (переносно, розм., рідко) Віддалена, глуха місцевість; захолустя, глушина (за аналогією з відомим селом).

Приклади:

Приклад 1:
Герой роману, як тисячі й тисячі тих, хто потрапив у лабети НКВС, приречений канути у безвість, щезнути. Та не такий Григорій Многогрішний, нащадок славетного козацького роду, щоби скоритися долі.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

More posts