киянка

1. Жителька або уродженка міста Києва.

2. (іст.) Жінка з племені полян, яке жило в районі середнього Дніпра та заснувало Київ.

3. (розм.) Важкий дерев’яний молоток, звичайно з цільного шматка дерева, що використовується для ущільнення ґрунту, розбивання каменю, забивання кілків тощо; також — колотушка для відбивання м’яса.

Приклади вживання

Приклад 1:
Але ця помащена Парижем киянка згладила йому рубець, що належав Надійці, в бліду, непомітну смужку.Вдома він блукав по подвір’ї, захлинаючись від божевіль­них мрій, що його змагали. Це не мрії навіть були, а без­глузде, нісенітне марення.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |