кивот

1. У юдаїзмі — дерев’яна, обита золотом скриня, в якій зберігалися кам’яні плити (скрижалі) із заповідями, що були дані Богом Мойсеєві; найбільша святиня єврейського народу, що символізувала присутність Бога.

2. У християнстві, зокрема в православ’ї та католицизмі — особливий прикрашений ящик, шафа або ніша в храмі (у вівтарі) для зберігання священних предметів, найчастіше Святих Да́рів.

3. Застаріле або стилізоване позначення скрині, шафи для зберігання особливо цінних або священних речей.

Приклади вживання

Приклад 1:
Библїя нам от предков наших завѣтом оставлена, да и сама она есть завѣт, запечатлевшая внутрь себе мир божій, как огражденный рай увесе-леніе, как заключенный кивот сокровище, как перлова мать, драгоцѣннѣшее перло внутрь соблюдающая. Не несмыслен-ная наглость наша, по углам дом сей оцѣняющая, презирает и знать не ищет.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник () |