Значення
-
Суцвіття у вигляді грона з квіток на довгій осі, що розташовані на квітконіжках приблизно однакової довжини (наприклад, у черемші, конвалії).
-
Розмовна назва довгого, густого пучка, жмута чогось (волосся, ниток, паперу тощо).
-
Заст. прикраса у вигляді пучка стрічок, пір’я або ниток, що коливається; китичка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. китиця, р. китиці, д. китиці, з. китицю, о. китицею, м. китиці, к. китице
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘китиця’ походить від праслов’янського *kyta, що означало ‘гроно, пучок, в’язка’. Це слово споріднене з литовським kūtis ‘пасмо волосся’ та іншими індоєвропейськими формами, що сходять до кореня *kupta- зі значенням ‘згинати, скручувати’. Спочатку китицею називали пучок волосся, трави або гілок, а згодом — і декоративний елемент, прикрасу. Таким чином, слово зберегло давнє значення ‘пучок, гроно’.