китиця

1. Суцвіття у вигляді грона з квіток на довгій осі, що розташовані на квітконіжках приблизно однакової довжини (наприклад, у черемші, конвалії).

2. Розмовна назва довгого, густого пучка, жмута чогось (волосся, ниток, паперу тощо).

3. Заст. прикраса у вигляді пучка стрічок, пір’я або ниток, що коливається; китичка.

Приклади вживання

Приклад 1:
Завіса на вікні напнулась, немов вітрило, а на небі висить, як велетенська китиця винограду, попелясто-синя хмара. Десь глибокою октавою покашлює грім.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”

Частина мови: іменник (однина) |