киця

1. Тепло-зменшувальна форма від іменника “кішка” — домашня тварина родини котячих (Felis catus), що використовується для вираження ніжності, пестощів.

2. (переносно) Ласкаве або жартівливе звертання до жінки, дівчини, дитини.

3. (діал.) Молода коза, ягня або інша домашня тварина.

4. (діал., рідко) Кошеня.

Приклади:

Приклад 1:
: молодим і наймолодшим поетам, художникам та акторам, що збираються в кав’ярні «Під Жабою», за винятком однієї, котру прошу передати до Музею совкового андеґраунду, якщо такий музей буде створено; — черевиків, мештів, як і шкарпеток, не заповідаю нікому, бо надто зношені; — запальничку, попільничку, авторучку, мантачку, кан- тичку та інші дрібнички — Джеррі Ф. Янечку (США), філологові з великої букви, тобто Філологові; — валізу зі шкіри крокодилячого замінника, подаровану мені у Празі, здається, президентом Чеської республіки, — моєму близькому товаришеві Йосипові Француватому (Францові Йосифу), диригентові церковного хору, балет­ мейстерові вар’єте «Чорна киця»; — диктофон «Nitech» разом зі слухавками і вічними батарейками «Philips» — Службі Безпеки України; — газовий балончик «SG-gas» з невикористаним зарядом — барменові Зенику (Остапові), кав’ярня «Під Мухою». Що стосується снайперської гвинтівки «Смерть у Вене­ ції», то вона не є моєю власністю, і я нею не розпоряджаюся.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Невольнича муза ~426 як мушля море не більше замало цього замало деревіє язик слух поростає мохом Карпат,або Посельська книжка 427~ߪ×ÊÀ МаленькійНадізПоселья покинуті серед ріні в гарячому піску як три рябі камінці ніхто їх уже не висиджує хіба сонце залишити отут хтось ненароком розтопче шукати яєчкових батьків та ніхто не воскрешав мертвих пташок защебетати б їм колискову може вилупляться але чи зумієм а якщо принести додому то під скляним ковпаком бо киця схрумає кругом сумна безвихідь І. Калинець. Невольнича муза ~428 але ми вседтаки писатимем вірш про яєчка разом я і надія Карпат,або Посельська книжка 429~ÊÎÇÈ ожили раптом посеред ярника два клапті снігу промайнули дві білі кізки і жива вода побігла у коліях на зеленому тілі обгорілі пні потворними цурпалками погрожують услід живому а порятовані модрини нині попиляні нами поспішно забальзамовуються золотою живицею та ніщо їх од вогню не вбереже І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”