Словник Української Мови
Буква
1. Яка стосується Китаю, його території, населення, культури, політики тощо; властива китайцям, створена в Китаї.
2. Яка належить до групи китайсько-тибетських мов або безпосередньо до офіційної мови Китаю; мова китайців.
3. Яка виготовлена з порцеляни або тонкої кераміки, фарфорова (у значенні, що походить від традиційної китайської порцеляни).
Приклад 1:
В ці вимоги змогли вкластися лише американські постачальники, отже, серед них «втерлася» лише одна китайська фірма, яка застосувала авіадоставку продукції (детальніше в розділі 25).
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Найдавніша китайська епіграфіка датується XIII—XI ст. до н. е. й стосується світанкової доби давньокитайської цивілізації.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
Традиційна китайська історіографія, а слідом за нею і європейська поділяють історію Стародавнього Китаю (в основу цього поділу покладено династичний метод) на три періоди і ряд підперіодів, а саме: період Трьох династій, який включає в себе династії Ся (XXIII—XVIII ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”