Значення
-
Представник корінного населення Китаю, громадянин Китайської Народної Республіки або Тайваню.
-
Уроженець або житель Китаю, національністю якого є хань (основна етнічна група) або інший народ, що мешкає на території Китаю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. китаєць, р. китайця, д. китайцеві, з. китайця, о. китайцем, м. китайцеві, к. китайцю
Походження слова (Етимологія)
Слово «китаєць» походить від тюркських мов, де воно спочатку означало «кидани» — тунгусо-маньчжурське плем’я, яке в X столітті захопило північну частину Китаю. Згодом ця назва перейшла на все населення Китаю. Українське слово «китаєць» є запозиченням з тюркських мов, як і відповідні слова в інших слов’янських мовах, наприклад, російське «китаец» чи білоруське «кітаец». Також від цього кореня утворені слова «китайський», «китаїстика» тощо.