Словник Української Мови
Буква
1. (від “кисть”) Розпускатися, розквітати, утворюючи китиці (про рослини).
2. (від “кисть”) Робити, утворювати щось у вигляді китиць або пучків.
3. (від “кисть”) Розчісувати, розпускати волосся або вовну.
4. (від “кистити”) Розмальовувати, фарбувати, наносити мазки кисткою; займатися живописом.
Приклад 1:
Но чем лучша трость книжника-скорописца от кисти книжника-живописца, если он невидимое скучных мыслей волнованіе изобразил утопающим человѣком? Он со Іе-реміею чрез человіка изобразил душу: «Глубоко сердце человеку и человѣк есть», а со Ісаіею чрез потоп изъяснил мучительное сердца обуреваніе: «Взволнуются нечистивыи».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”