кислота

1. Хімічна сполука, що зазвичай має кислий смак, здатна вступати в реакцію з основами та металами з утворенням солей, містить водень, який може заміщуватися металом, а у водному розчині дисоціює з утворенням іонів гідронію (H₃O⁺).

2. (перен.) Різкість, уїдливість, якірність у словах, тонi, поведінці; вираження роздратування, злості.

3. (розм.) Те саме, що оцтова кислота або її концентрований водний розчин (оцет).

Приклади вживання

Приклад 1:
До полярних діеле ктриків належать гази 2SO , SH2 , 3NH та ін., рі дини – вода OH2 , соляна кислота HCl , бензол 66 HC тощо. Молекули таких діелектриків наз и- вають полярними.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Вона мов боялася світла, що роз’їдає таємницю, як кислота, і їхні побачення завжди зберігали чар неспо­діванки. Це була своєрідна, кумедна, але приєм­на роман­тика кухні, юнака й злочинної мами, півсентименталь­ний хатній роман, освячений незмінною ніччю та стукотом де­шевого годинника на стіні, роман з раптовою зав’язкою, жагучим змістом і нудним закінченням.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 3:
Так, еквівалент сірчаної кислоти дорівнює: = = 49, а солі Fe2(SO4)3 = 66,65 Але сірчана кислота може й інше значення еквівалента. Це залежить від того, з якою кількістю лугу вона взаємодіє .
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”

Частина мови: іменник (однина) |