1. (про рослини) Втрачати свіжість, починати в’янути, змінюючи колір на жовтувато-коричневий; засихати.
2. (розм., про людину) Сидіти, перебувати без діла, нудьгувати на одному місці; мляво та пасивно проводити час.
кисло
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Як завжди, — кисло посміхнувся Стас. — Ви не готові, — твердо прорік секретар і вказівним паль цем торкнувся спершу Адиного, а потім і Стасового чола.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
І я мушу пов’язати їх разом, інакше не впоратись.. Тому, згадуючи нещасних поетів, матимем на увазі щось набагато коштовніше, хоч би й бронзово -золоті гори пана Мура.. І навпаки — посмоктуючи мед із бронзових дупел і прислухаючись уночі до ведмежого рикання з глибин сліпучої пащі, подумаємо й про кисло -гірких Паунда і Лоуренса. Тобто unus vir nullus vir — однією рукою не заплещеш в долоні?
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
— Гаразд, — кисло посміхнувся Іван Семенович. VII Надвечір, коли, лежачи в своїй кімнаті, стежив Іван Семенович, як тануть в сірих сутінках під стелею тоненькі струмочки цигаркового диму, прийшов Куниця.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |