1. (в історичному та етнографічному контексті) Постійне сільське поселення, селище в Середній Азії, на Кавказі або в Криму.
2. (переносно, розмовне) Віддалена, глуха місцевість; захолустя.
кишло
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Батько розказував, що колись, у стародавню давнину ще, тут розбiйники жили, кишло їх у цьому яру було. Бо тодi тут не такий лiс був, — це вже його вирубано тепер.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |