киш

Приклад 1:
Ли­ну­ла кров з про­би­то­го бо­ку… Стра” хо­ви­ще за­ко­ли­ха­лось, рев­ну­ло не своїм го­ло­сом, рво* ну­лось з усієї мочі… Тин упав,- упав ра­зом з ти­но і бу­гай до­до­лу – і так болізно за­ревів, що аж слу‹ха­ти страш­но… Кілок прой­шов по­довж усього жи во­та, ви­мо­тав­ши геть киш­ки зсе­ре­ди­ни… Підняв­ся крик людський, збігла­ся двірня… Ша­та­ни­на-мо­та­ни­на! – Що ж оце ти на­ро­бив?!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
А стар­ший бо­ярин, пан Пiст­ряк, киш­ки рве зо смi­ху, та бi­га по се­лу, та зби­ра свiй поїзд, щоб швид­ше на по­саг мо­ло­дих са­до­ви­ти. XIII Смутний i не­ве­се­лий сто­яв, по­ну­рив­ши го­ло­ву аж до гру­дей, пан ко­но­топський сот­ник, Ми­ки­та Ула­со­вич Забрьоха, у Без­вер­хо­му ху­то­рi, бi­ля панських хат, див­ля­чись, що пан­на хо­рун­жiв­на, Оле­на Иоси­пов­на, си­дить на по­са­дi з па­ном суд­ден­ком, Дем’яном Оме­ля­но­ви­чем Ха­лявським, а бi­ля нього стоїть… Со­ло­ха!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”