1. (історичне) Верхній одяг у вигляді довгого плаща без рукавів, який носили чоловіки в Україні XVI–XVIII століть; керея.
2. (етнографічне) Традиційний український головний убір заміжніх жінок, поширений на Лівобережжі, — біла полотняна шапочка, інколи з наміткою, що пов’язувалася поверх неї.