кипіти

1. Про рідину: досягати температури кипіння, інтенсивно перетворюючись на пару з утворенням бульбашок і характерним звуком.

2. Перен. Бути у стані сильного збудження, емоційного напруження (про почуття, думки, внутрішній стан людини).

3. Перен. Відбуватися дуже інтенсивно, жваво, з великим напруженням (про діяльність, життя, роботу).

4. Розм. Сильно пінитися, виливатися через край під час кипіння.

5. Розм. Дуже гарячитися, сердитися, бути у стані гніву.

Приклади вживання

Приклад 1:
От під сю-то во­лю й під’їхав Іва­нець із своїми за­по­рож­ця­ми, і пішло усе, як у ка­зані кипіти. – А що, па­не гетьма­не?
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: дієслово () |