1. Тюркомовний кочовий народ, що в X–XIII століттях населяв великі території Євразійського степу від Іртиша до Дунаю, відомий у західних джерелах також як половці, а в східних — як кипчаки; був одним з головних політичних суперників Київської Русі.
2. Об’єднання тюркських племен, яке утворило однойменний кочовий союз (Кипчацький степ, Дешт-і-Кипчак) та мало значний вплив на історію та етногенез багатьох народів Східної Європи, Кавказу та Середньої Азії.