1. Представник тюркського кочового народу, що в X–XIII століттях населяв великі території Євразії від Іртиша до Дунаю (також відомого як половці або кумани); половець.
2. Мова цього народу, що належить до тюркської сім’ї мов (кипчацька мова).
3. Назва однієї з головних гілок тюркських мов (кипчацька група), до якої входять, зокрема, кримськотатарська, карачаєво-балкарська, кумицька, каракалпацька та інші мови.