Значення
-
Представник тюркського кочового народу, що в X–XIII століттях населяв великі території Євразії від Іртиша до Дунаю (також відомого як половці або кумани); половець.
-
Мова цього народу, що належить до тюркської сім’ї мов (кипчацька мова).
-
Назва однієї з головних гілок тюркських мов (кипчацька група), до якої входять, зокрема, кримськотатарська, карачаєво-балкарська, кумицька, каракалпацька та інші мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кипчак, р. кипчака, д. кипчакові, з. кипчака, о. кипчаком, м. кипчакові, к. кипчаку