Словник Української Мови
Буква
1. Який був підданий киданню, метанню; такий, що був швидко рушений, штовхнутий або відправлений у повітря з силою.
2. У переносному значенні: такий, що був раптово залишений, покинутий кимось (наприклад, про людину в емоційному контексті).
3. У технічному контексті: що стосується металу, виробленого литтям у форму (застаріле, але можливе вживання).
Приклад 1:
Двері зачинилися, тюремники щезли, люто обтираючи подряпані обличчя та щось погрожуючи, а хлопчині лишився сам-на-сам з цілою камерою жахливих «троцькістів», кинений напризволяще й, без сумніву, на зжертя. Він забився в кут, за парашу, ощерився, мов вовченя або переляканий кіт перед псами, наїжачився всім своїм єством і нікого не підпускав, шипів і був готовий кусатися.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”