Словник Української Мови
Буква
1. (іст.) Тонка шовкова тканина, часто з малюнком, що вживалася для одягу та інтер’єрів.
2. (діал.) Яскраво-червона або рожева квітка, зокрема дикого маку, бузку; також сама рослина.
3. (перен., діал.) Про щось дуже яскраве, кричаще за кольором, зазвичай про червоний колір.
Приклад 1:
Та ще привезли якогось німецького воза, довжелезного, що й у дворі не зміститься, та того воза самими киндяками й вислали, аж по люшнях, по колесах теліпається, на війя киндяк лягає, а волам роги, як те вільце, червоними та блакитними широченними стрічками ввили, вінки з дубового листу та з золотих гвоздиків на шиї волам повішали. То були пишні воли, що вола аж до Землі звисають, а то — наче вві сні тобі ввиджується.
— Невідомий автор, “194 Vibrani Opovidannia Pantielieimon Kulish”