Словник Української Мови
Буква
1. Старовинний музичний інструмент, що належить до групи ударних, у вигляді двох металевих чашок або тарілок, які б’ють одна об одну.
2. У церковному вжитку: металевий ударний музичний інструмент, що використовується в православному та католицькому богослужінні, схожий на дзвіночок або тарілку.
Приклад 1:
А тоді ще таке (мене трусить від його голосу, через хвилювання я навіть не можу всіх слів розібрати): «Коли б я говорив язиками людськими і ангельськими, а любови не мав, став би я, мов мідь дзвеняча або кимвал бренячий. І хоч би я мав дар пророцтва і знав усі тайни і всі знання, — і хоч би я мав усю віру, так, щоби й гори переносити, а любови не мав, — то яніщо.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”