кичка

[kɪt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Високий жіночий головний убір з твердою основою, прикрашений наміткою, стрічками або квітами, що був поширений у народному вбранні українок, особливо заміжніх, до початку XX століття.

  2. Застаріла назва для частини голови птаха — чубка або чуба на тімені.

  3. У техніці — деталь у вигляді невеликого виступу або гребеня на деталі машини, що входить у відповідний паз для з’єднання або фіксації.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кичка, р. кички, д. кичці, з. кичку, о. кичкою, м. кичці, к. кичко

Більше записів