квичати

[kʋɪt͡ʃɑtɪ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. Про людину або тварину: видавати різкі, високі, часто тривожні або скаржливі звуки, голосно плакати, верещати (зазвичай від болю, страху, незадоволення).

  2. Переносно: голосно та нав’язливо скаржитися, нарікати, виражати невдоволення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. квичати, р. квичатів, д. квичатам, з. квичати, о. квичатами, м. квичатах, к. квичати

Більше записів