1. (діал.) Ставати кволим, слабшати, втрачати сили; в’янути, марніти.
2. (перен.) Вагатися, не наважуватися на щось; нерішуче поводитися.
кволітися
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Ставати кволим, слабшати, втрачати сили; в’янути, марніти.
2. (перен.) Вагатися, не наважуватися на щось; нерішуче поводитися.
Відсутні