квіточка

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “квітка”: невелика квітка, квітка невеликого розміру або та, до якої виражають ніжність.

2. Переносно: про молоду, привабливу, ніжну дівчину або жінку (часто як звертання).

3. У ботаніці, розмовна назва для суцвіття кропиви дводомної.

4. У техніці та побуті: розмовна назва декоративного елемента у вигляді квітки (наприклад, візерунок на тканині, металева прикраса).

5. У переносному значенні: символ чогось найкращого, вишуканого, вибраного (наприклад, “квіточка нації”).

Приклади:

Приклад 1:
Та що ти розумієш, мій пупсе червонощокий?… адже ти ще пташеня, струмочок прозорий, сонечко, яблучко наливне, квіточка духмяна! Ось як я тебе називаю!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Оксамитні тони мінорної мелодії голубили його серце, гріли, немов тепле сонячне проміння, обвівали, немов легке весняне повітря, пестили, немов пахуча квіточка-фіалочка. Dammi aneor, Dammi aneor, Contemplar il tuo viso, — жалісно благали струни.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Як не маю поняття, чого мене так вперла та квіточка і чого оце зараз я йду з Матінкою Божою під пахвою.) Мабуть, я справді довгенько горів на пекельному вогнищі, бо за той час на площі перед собором уже вибудували високі риштування — докладно такі, як у мюзиклі «Hair», з чого я зрозумів, що планується якийсь рок-концерт, а риштування — це місця для глядачів.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”