1. Властивість або стан, за якого елементи множини мають обмежену впорядкованість, тобто підпорядковуються не всім аксіомам строгого порядку, а лише їх певній частині, що наближає відношення до повного порядку.
2. У математиці, зокрема в теорії порядку — бінарне відношення на множині, яке є рефлексивним і транзитивним, але не обов’язково антисиметричним (таке відношення часто називають передпорядком або квазіпорядком).