Значення
-
(у фізиці) Явище, при якому хвиля (звукова, світлова тощо) не відбивається від поверхні, а проникає в середовище, де поступово згасає, що створює ілюзію відсутності відбиття.
-
(у техніці, акустиці) Ефект або технологія, що імітує практичну відсутність відбиття хвиль (наприклад, звуку) завдяки їх поглинанню спеціальними матеріалами або конструкціями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазівідбиття, р. квазівідбиття, д. квазівідбиттю, з. квазівідбиття, о. квазівідбиттям, м. квазівідбитті, к. квазівідбиття