Значення
-
Філософський та науковий термін, що позначає властивість певних понять, принципів або закономірностей, які мають обмежено-загальний характер, тобто виявляють універсальність не в абсолютному, а в умовному сенсі, лише в межах конкретної системи, моделі або парадигми.
-
У логіці та семіотиці — характеристика знаків або категорій, які претендують на всезагальність, але насправді є лише частковими або зумовленими контекстом, відображаючи не сутнісну, а формальну або функціональну універсальність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазіуніверсальність, р. квазіуніверсальності, д. квазіуніверсальності, з. квазіуніверсальність, о. квазіуніверсальністю, м. квазіуніверсальності, к. квазіуніверсальносте