1. У математиці, зокрема в диференціальній геометрії та симплектичній топології — властивість гладкого многовиду, який не є симплектичним, але володіє деякою замкнутою невиродженою диференціальною 2-формою, що може бути виродженою на підмножині нульової міри; структура, проміжна між симплектичною та контактною геометрією.
2. У фізиці — властивість фазового простору деяких динамічних систем, структура якого близька до симплектичної, але має певні особливості або обмеження, що унеможливлюють застосування стандартного симплектичного формалізму в повному обсязі.