Значення
-
У математиці, зокрема в теорії груп та алгебри — властивість алгебраїчної структури (наприклад, групи або напівгрупи), яка є ослабленою (наближеною) формою звичайної степеневості; умова, за якої для будь-якого елемента існує натуральний степінь, що належить заданій підструктурі (наприклад, комутанту групи).
-
У лінгвістиці — абстрактна граматична або семантична категорія, що описує подібність до ступеня порівняння прикметників чи прислівників, але не утворену за стандартними правилами (наприклад, за допомогою суфіксів -іш-, -ш-), а виражену лексично, синтаксично або контекстуально.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. квазістепеневість, р. квазістепеневісті, д. квазістепеневісті, з. квазістепеневість, о. квазістепеневістю, м. квазістепеневісті, к. квазістепеневісте