1. У математиці, особливо в диференціальній геометрії та теорії мінімальних поверхонь — властивість поверхні бути близькою до площини в певному сенсі, наприклад, коли її середня кривина або відхилення від дотичної площини є малими.
2. У фізиці, зокрема в теорії відносності та космології — властивість простору-часу або його ділянки мати геометрію, дуже близьку до плоской (евклідової), як це постулюється, наприклад, в сучасних моделях розширення Всесвіту.
3. У техніці та матеріалознавстві — характеристика поверхні або форми об’єкта, яка є приблизно плоскою, але має незначні відхилення, викривлення або мікронерівності.